Данная статья опубликована в рамках постоянно действующего конкурса отзывов читателей GW на игры. Авторская стилистика конкурсной работы сохранена.
До 2006 року японських розробників KONAMI не сприймали як повноцінного конкурента FIFA в жанрі футбольних симуляторів. Ба більше, більшість навіть не знали, що творці Silent Hill, культової гри в жанрі хорор, подібним займаються.
PES6 мав все, щоб стати кращим футбольним симулятором року: передову графіку, чудову атмосферу на стадіоні, свободу гравців на полі, тобто було представлено все для відтворення справжньої гри на моніторі. Звичайно, не все було ідеально, але на той час це було свято. Необхідно було тільки навчитись грати на геймпаді або налаштувати для зручності клавіатуру, щоб реалізувати всі можливості гри.
З тих пір пройшло вже цілих шість років… Світ побачив три Олімпіади, два Чемпіонати Європи, один Чемпіонат Світу, а гра особливих змін не потерпіла, попри те, що вони були необхідні.
Чому необхідні? В 2010 році EA Sports Canada в черговий раз випускає свій продукт FIFA 11, який потерпів значних, можна сказати, радикальних змін в плані геймплею, його подачі та графіки. На мою думку, шанувальника як PES, так і FIFA, після провальних FIFA 09, FIFA 10 канадці зробили справжній прорив.
І справа не в тому, що повністю поміняли фізику в грі, а в тому, що грати стало цікавіше, кожний матч переставав бути набором 22 ботів, які ганяють м’яч «по автомату»: рухи, дриблінг стали більш реалістичні, удари та передачі вже нагадували ті, які ми бачимо по ТБ. Коротко кажучи, після двох років критики в свою адресу FIFA повернуло собі лідерство на ринку і популярність серед фанів. Особливо після наступної серії FIFA 12, більш вдосконаленої та виправленої.
Після такого виклику від KONAMI чекали адекватної відповіді, і її результатом став Pro Evolution Soccer 2012, в якому гравці вже вміють робити забігання, а судді давати карточки не одразу, а після втрати м’яча (та й то, якщо м’яч у мене зберігся, а потім його відібрали, то «жовту» за підкат ззаду давати ніхто і не думає), отже японці вдалися теж до «кардинальних змін».
З першого боку здалося, що грати стало простіше, але насправді суперник як і раніше міг відібрати м’яч без особливих зусиль, забивати після ляпів мого воротаря чи рикошетів від статичних захисників та й навчився в одиночку проходити по 4-5 гравців моє команди тільки на одних фінтах (а в демці такого не було – там суперники демонстрували справжню командну гру!
В принципі, у японців останнім часом з’явилась звичка в демках показувати одну гру, а в фінальній версії зовсім іншу. Не розумію, натомість щоб мені виграти, необхідно було володіти м’ячем чи не 65% ігрового часу і бути весь час сконцентрованому на кожному пасі, знаючи вміння суперників перехоплювати їхню більшість, та очікувати на стрімку контратаку.
Після десь так 50 матчів на рівні «Кращий гравець» більш-менш грати навчишся… Попри все, грати стало легше, адже взаємодія між гравцями зросла, чого не вистачало в попередніх версіях, а для перемог необхідна команда, а не набір ботів. Отже, PES 2012 насолоджуємось цілий (!) рік, очікуючи на позитивні зрушення у наступній версії. Зміни стали необхідні до вимог сучасності в умовах сильної конкуренції.
Поки я критикував 12-ий ПЕС світ побачила перша демо PES 2013, яка має стати перехідним етапом в історії KONAMI. Причина цьому всім відома – зміна покоління консолей, а японська гра, насамперед, призначена як мінімум для з гри геймпадом.
Перша демка включає в себе товариські матчі між чотирма збірними Німеччини, Італії, Португалії та Англії та клубами-учасниками південноамериканського аналога Ліги Чемпіонів – Копа Лібертадорес тривалістю одного тайму 5 хв. Звичайно вибору стадіону, погоди та інших умов нема. Японські розробники демонструють тільки матч, власне це нам тільки і потрібне, адже враження після попередньої версії дуже неоднозначні.
Нам в офіційних роликах обіцяли повну свободу дій, оновлених воротарів, покращення взаємодії гравців на полі, нову систему обробки м’яча тощо. В принципі, щоб аж сильно гра стала іншою, сказати не можу – це той же PES, але погравши декілька матчів, вимушений відмовитись від попереднього твердження.
Якщо в попередній інсталяції KONAMI зробило акцент на атаку, то в PES 2013 на комбінацію і контроль м’яча. За те, що темп в грі упав, можна зробити розробам низький уклін, бо тепер з комп’ютером можна змагатися на рівних. Уже нема тої гри «в кота і мишку», де мій Pentium 4 грається зі мною, як з малям, а сам в будь-який момент може спокійно звести рахунок до хокейного.
Падіння темпу потягло за собою ще декілька змін: гравці шукають вільний простір, щоб отримати пас, роблять забігання в потрібний момент, стало зручніше фінтити та демонструвати навички гри з м’ячем. В захисті лінія оборони вже нагадує лінію, і влізти в офсайд ніякої проблеми нема, як це робив Піпо Індзагі з Мілану.
При контролі м’яча суперника на моїй половині поля захисники розташовуються так, щоб не пропустити пас на вільного суперника, особливо на флангах (це дуже важливо, тому що в попередній версії пас «за спину» моєму крайньому захиснику найчастіше закінчувався прострілом у мою штрафну, а там гол недалеко).
Помінялась в PES 2013 система пасів та ударів. Тепер забити з 25 метрів важко, але не неможливо. Взагалі, щоб завдати удар, потрібно добряче прикластись, тоді як раніше взагалі не зрозумієш, що треба було робити (в KONAMI така фішка є, що кожного року вони міняють цю опцію: в одній версії треба сильно нажимати, в наступній навпаки, потім знову сильно і тд. «Полоса черная – полоса белая» знаєте… ).
Щоб відпасувати, теж потрібно розрахувати силу. Якщо раніше як би не натискав кнопку пасу, м’яч доходив до сусіднього гравця так, як треба, то тепер будь-яке «недо-» чи «пере-» може закінчитись в кращому випадку вкиданням з-за бокової.
З приємного в PES 2013 ще відмічу, що жовті тепер суддя дає не тільки за підкати! Оце так так, PES став менш нагадувати автомат. Граючи 12-ий ПЕС я спокійно міг лупити суперника по ногах, і присуджували тільки штрафні, то тепер маю бути обережний – не одним гірчичником багатий суддя. Для мене це стало одкровенням, якщо чесно. І це добре.
Тепер про головну біль всієї серії – воротарів… KONAMI додало до трьох з половиною рухів стражів воріт ще стільки ж, і віднині удар може бути відбитий не лише праворуч або ліворуч, але й вгору! Сейви поскладнішали, що теж можна відмітити, як позитивне зрушення.
З приємних дрібничок відзначу, що після статистику матчу збагатили кількома новими для серії графами, такими як відсоток точних пасів та щось в цьому дусі. Цю статистику нам показують відразу після матчу, як і рейтинг гравців обох команд за восьми баловою шкалою, а це вже «ноу-хау», знаєте…
Про те, що розчарувало, думаю, писати не варто. Та так і не згадаю з першого разу… Хоча є одне: захист, як і раніше, може провалюватись в центрі. Але і це вирішується.
Як висновок, можна сказати, що PES 2013 – це то й же PES, але більш якийсь «фіфашний» чи що.. Всі зміни, яким піддалася гра, вже пройдені FIFA, а KONAMI повторює цей шлях. Тільки на своєму движку і зі своєю анімацією.
До речі, цього року нам нічого не обіцяли про оновлення зображення, а це означає, що більше часу затратили на ігровий процес, а про «піт на обличчях» чи щось подібне можна не згадувати, адже це дрібниці.
PES 2013 обіцяє бути цікавим футбольним симулятором. Таким, який ми звикли спостерігати в реальному житті. Надіюсь, що це їм вдасться.